День Соборності України

/Files/images/1611140133-1238.jpg

Сьогодні, 22 січня, в день проголошення в 1919 році акту ЗлукиУкраїнської Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, відзначається День Соборності України.
Офіційно свято було встановлено в 1999 році указом Леоніда Кучми. 22 січня також є датою інших пам'ятних подій української історії. У 1918 році в цей день була оголошена незалежність Української Народної Республіки. А роком пізніше в цей же день відбулося об'єднання УНР і ЗУНР. У 1990 це свято відзначили акцією "живий ланцюг" - мільйони людей від Києва до Львова взялися за руки, відзначаючи День Соборності.

Соборність розуміє кожен власно,

Що це таке? – задасть питання вчасно,

– Це єдність духу, сил мого народу,

Що нас єднає мужність, волю, вроду.

Це наші мрії в дійсності новій,

Це світле небо миру і надій,

Це сонце, роси, квіти навесні,

Це щось приємне, що ми бачимо у сні.

Соборність, я вважаю, – то сім’я,

То Україна, нененька моя!

Інформаційні матеріали до Дня Соборності України – 2021
Google Сайт «22 січня – День Соборності України»

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000001.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000002.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000003.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000004.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000005.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000006.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000007.jpg

/Files/images/Презентация День визволення України від фашистських загарбників_0000008.jpg

Інформаційні матеріали до Дня Незалежності України і Дня Державного Прапора України

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР абсолютною більшістю голосів Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.

Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року спирався на Декларацію про суверенітет. А результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року стали найпереконливішим підтвердженням волі народу .

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності держави.

Гасла цьогорічної кампанії

При підготовці та проведенні урочистих, освітніх, інформаційних, культурно-мистецьких та інших заходів на відзначення 29-ої річниці Акта проголошення державної незалежності Український інститут національної пам’яті пропонує використовувати такі гасла і ключові повідомлення кампанії з відзначення Дня Незалежності України:

  • Незалежність – це ти!
  • Україна – це ти!
  • Ми різні, але єдині

Можливі додаткові гасла:

  • Незалежна країна - вільна людина
  • Україна починається з тебе
  • 29 років незалежності. Цінуй свою свободу
  • Незалежні, бо вільні духом
  • Розвиток країни - відповідальність кожного

Ключові повідомлення

Незалежність пов’язана для українців передусім з новими можливостями та торжеством прав людини. Це наш шанс на щастя і мир, змога дихати на повні груди повітрям свободи після століть неволі, життя за чужими правилами, участі в чужих війнах, лицемірства, брехні, несправедливості та репресій. Майбутнє країни – в руках кожного з нас.

Прагнення до свободи і чутливість до несправедливості – визначальні риси українців, що давали нам наснагу і сили залишатися собою в часи бездержавності. Здобуття незалежності для творення власного майбутнього – найвищий вияв свободи нашого народу.

Творення нової України – нелегкий процес. Але ми гідно долаємо перешкоди, облаштовуємо свій край і торуємо власний шлях, ні на кого не нападаючи, нікого не пригнічуючи і не повчаючи. Ми поважаємо порядних сусідів, взаємовигідно співпрацюємо з ними і завжди допомагаємо у складну годину, але рішуче протистоїмо загарбникам, які вбивають наших людей й посягають на наше по праву.

Перейшовши позначку “29” ми наближаємося до ювілейної дати –30 річчя незалежної України. Нехай же цей рік стане знаковим для всієї країни, для громад і окремих людей. Це чудова нагода створювати об’єкти інфраструктури і публічні простори, парки, сквери, музеї, театри, розпочинати соціальні та мистецькі проєкти й започатковувати різноманітні ініціативи, направлені на спільне благо, готуватися до відзначення ювілею нашої незалежності на найвищому рівні.

Наша незалежність оплачена дорогою ціною– незбагненною кількістю життів тих, хто помирав за ідею вільної України зі зброєю у руках і без неї, незліченною кількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та в’язницях, не кажучи вже про споконвічні мрії й натхненні зусилля мільйонів творців, які зберігали і творили все те, що зараз є надбанням української культури.

Окремо слід віддати належне державним діячам, які у переломні 1990 та 1991 роки забезпечили законодавчо та політично мирний, безкровний і цивілізований перехід від мертвої радянської імперії до нової вільної України. Їхня рішучість має бути для нас прикладом. Адже саме вони забезпечили легітимність політичних процесів, приймали перші закони, організували референдум, на якому всі громадяни змогли вільно сказати “так” незалежній Україні. Вони уклали перші міжнародні угоди і домоглися визнання нашої країни всім світом.

24 серпня 1991 року відбулося відновлення державної незалежності України, що увінчало тривалий шлях Українського народу до самостійності. В основу заходів до Дня Незалежності України ми закладаємо ідею тяглості та спадкоємності державотворчих традицій України.

Проголошення незалежності – логічне завершення українського державотворення у ХХ столітті. Відзначаючи 29-ту річницю ухвалення Акта проголошення незалежності України, слід вшанувати всі попередні етапи – Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике Князівство Литовське, Українську козацьку державу, українські державні утворення початку ХХ століття. Від них сучасна Україна успадкувала традиції державництва.

Вперше у ХХ столітті незалежність Україна проголосила 22 січня 1918 року. Після того українці декілька разів втрачали волю через внутрішні незгоди перед лицем зовнішньої агресії. Тому ми маємо вчитися на помилках попередників і пам’ятати, що національна єдність є обов’язковою умовою збереження державності. Наша сила в соборності, в здатності знаходити спільну мову і протистояти силам, які хочуть розсварити суспільство, посіяти недовіру та чвари й зрештою поневолити наш край.

Проголошення незалежності України у 1991 року відіграло вирішальну роль у розвалі СРСРй остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії.

24 серпня 1991 року українці остаточно утвердили свої прагнення жити у власному домі на власний розсуд. Однак боротьба триває й нині, коли українці змушені захищати від російської агресії територіальну цілісність та суверенність України. Це боротьба не лише за людей і територію, а за право бути собою, вільно вирішувати як жити, у що вірити, кого любити, з ким дружити, куди прагнути і яке майбутнє обирати.

Роки бездержавності коштували нашому народу неймовірної кількості жертв. Унаслідок Голодомору, Голокосту, державного терору, депортацій та воєн загинули мільйони українців. Ми повинні це пам’ятати і за жодних обставин не допустити повторення подібного лиха.

Вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужні збройні сили – це ті базові речі, які захищають права людини та гарантують усім українцям гідне майбутнє.

За ці три десятиліття ми не починали воєн, добровільно відмовилися від ядерної зброї, а наші миротворці звитяжно допомагали ООН встановити мир і порядок у багатьох куточках землі. Але наша миролюбність не заважає нам боронити рідну землю від нахабного загарбника.

29 років незалежності продемонстрували світу, що Україна відбулася як держава, здатна утверджувати демократичні цінності, відстоювати свободу, гідність та розмаїття, захищати свій суверенітет і територіальну цілісність. Нам вдалося побудувати толерантне суспільство, в якому знаходять спільну мову та взаємну повагу різні етнічні, релігійні, соціальні групи.

Про День Державного Прапора України

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів Указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987 встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня.

Державний Прапор є одним із державних символів країни. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, ідентифікують певну територію.

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської “весни народів”. Уперше такий прапор замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті.

На Наддніпрянщині це стало можливим після революції 1905–1907 років. Із падінням царизму ті барви були вже загальновизнаною українською символікою. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а 29 березня в Києві під час Свята свободи українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами.

“Ціле море людських голів навкруги, – описує “Свято свободи” Сергій Єфремов. – І розгорнулась поруч безконечна стрічка людей, що безупинною лавою йшли і йшли протягом цілого дня. Мають корогви на вітрі, голосно лунають нечуті ще слова, гремить бадьора мелодія… Ось блакитно-жовті – сонце і небо – українські прапори. Ось червоні, як гаряча кров, робітницькі знамена. Ось біло-червона лава польських стягів і нечисленна сила інших”.

31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор і виконали “Ще не вмерла Україна”. 1 квітня в Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація. Тисячі солдат-українців Київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: “Вільна Україна”, “Вічна пам’ять борцям за волю”, “Війна до перемоги”. У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України і за її межами відбулися подібні акції під синьо-жовтими прапорами. 18 травня 1917 року в Києві розпочав роботу перший Український військовий з’їзд, на який делегація з Петрограду передала синьо-жовтий прапор із гаслом на ньому: “Хай живе національно-територіальна автономія”. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори. Вперше – на есмінці “Завидний” з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича.

Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР: “Прапором торговельного флоту визначалося “полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах”. 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом. До Києва та німецького штабу надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до столиці Української Держави зазначалося: “Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін”.

За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти. 16 липня гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг. За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах.

Окупувавши Україну, більшовики карали за синьо-жовтий.

На Підкарпатській Русі, яка увійшла до Чехословаччини, 20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор. У 1934-му чехословацька влада заборонила використовувати його. Українство обурилося: “Ми маємо свій прапор… Його історія сягає глибоко в минувшину нашого народа, аж на тисячу років назад… прапора уживав наш князь Лаборець, а потім Федір Корятович. …По світовій війні народні ради русинів з огляду на історичні традиції проголосили синьо-жовті барви за барви підкарпатської Русі й нашого руського народу”.

15 березня 1939 року Сойм Карпатської України в Хусті затвердив синьо-жовтий прапор Карпатської України.

Українська військова організація та її наступниця Організація українських націоналістів також використовували національний прапор. Скажімо, в листопаді 1928 року до 10-річчя Листопадового чину у Львові над собором святого Юра українські активісти вивісили синьо-жовтий стяг із написом “УВО”. На початку 1930-х років з’явився гімн ОУН зі словами: “Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій”.

У квітні 1941-го Другий великий збір ОУН (б) визнав синьо-жовтий прапор національним державним українським прапором. Улітку 1941-го національні та націоналістичні (червоно-чорні) стяги майоріли в селах під час проголошення Акта відновлення Української Держави.

У другій половині ХХ століття синьо-жовтий пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Були поодинокі спроби піднести український прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Георгій Москаленко (студент вечірнього відділення наргоспу) та Віктор Кукса (робітник), які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти і робітники заводу “Більшовик”, які зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КГБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.

22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори. 26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

4 вересня 1991 року, вже після проголошення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3. Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Про історичні етапи українського державотворення

Русь – перша українська держава. Її утворення було результатом соціально-економічного та політичного розвитку слов’ян. Перед- і ранньодержавні слов’янські племінні об’єднання на великих просторах східної Європи були сконсолідовані довкола Києва, що став центром політичного тяжіння та культурного піднесення.

Це об’єднання почалося у ІХ столітті. У наступні століття Русь стала важливим суб’єктом європейського політичного простору. Підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу від Візантійської імперії до Французького королівства.

У період Русі розпочалася консолідація слов’янських племен південно-східної Європи в єдиний етнос русинів-українців, почала формуватися українська мова.

Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства, поширення писемності на основі кирилиці, кодифікація норм звичаєвого права в першому правовому кодексі “Руській правді” князя Ярослава Мудрого та його спадкоємців – усе це стало фундаментом правової та політичної культури українського народу. Саме Русь заклала основи державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.

Русь пройшла типовий шлях ранньосередньовічної держави. Від об’єднання слов’янських племен династією Рюриковичів у ІХ столітті до окремих земель-князівств ХІІ–ХІІІ століть на чолі з представниками цієї ж династії. Київ перестав виконувати роль політичного центру після того, як у 1169 році його спалив Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський. Завершила занепад Русі монгольська навала 1239–1242 років.

Продовжило традиції української державності Галицько-Волинське князівство.

В умовах монгольського загарбання і розпаду державних структур у Подніпров’ї галицько-волинські князі у ХІІІ–ХІV століттях розвинули інститут державності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор розвитку, стати частиною спільних зусиль у боротьбі із монгольським нашестям. Виявом цього стало коронування 1253 року Данила Галицького у Дорогичині короною, присланою Папою Римським Інокентієм ІV.

Саме в ті часи на українських землях з’являється традиція міського самоврядування – магдебурзьке право. Втім, повноцінний його розвиток пов’язаний уже з наступною епохою.

У середині XIV століття українські землі увійшли до складу Польського королівства і Великого Князівства Литовського.

Велике Князівство Литовське – одна з найбільших держав тогочасної Європи – стало фактичним продовжувачем традицій Русі. Економічно і культурно руські землі були значно розвиненіші за литовські. Руські еліти сформували обличчя литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад, станів, система адміністрацій тощо. Державною мовою Великого Князівства Литовського стала руська, якою велися ділові папери.

Основним джерелом права була “Руська правда”, пізніше – “Литовські статути”, укладені на її основі. Українські землі в складі Великого Князівства Литовського користувалися широкою автономією.

У XVI столітті українці витворили новий соціально-політичний феномен – запорозьке козацтво. Виникло козацтво завдяки комплексу економічних, політичних, релігійних, соціальних чинників. Передусім, це – природне прагнення до самозбереження, самоствердження і самореалізації, а також наявність великого масиву вільних земель – Дикого поля.

Як окремий соціальний стан козацтво на давньоруських військових і європейських лицарських традиціях створило військово-політичну організацію – Запорозьку Січ, засновану на принципах особистої свободи та виборності влади. Козаки освоїли степові простори Подніпров’я, Слобожанщини, Донеччини.

У Запорозькій Січі формувалися підвалини республіканської форми правління, нові принципи судочинства та джерела права. У середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки чітко сформульовані фундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї, головні серед яких – право українського народу на власну державу та генетичний зв’язок козацької держави з Руссю.

Ці принципи були втілені у ранньомодерній українській державі Гетьманщині, створеній внаслідок національно-визвольної революції середини XVII століття на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.

Гетьманщина була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову та нормативно-правову системи тощо.

Вершиною політико-правової думки Гетьманщини стало укладання Пилипом Орликом 1710 року Конституції як договору гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом. Це була одна із перших європейських конституцій нового часу.

Російський імперіалізм різними способами і методами обмежував українські національні державні інститути і зрештою до кінця XVIII століття ліквідував їх.

У ХІХ столітті українці, як і більшість європейських націй, пройшли шлях від романтичного захоплення минулим до політичного самоусвідомлення. Сформувалося поняття української нації з її етнічними кордонами, мовою та культурою. Покоління Руської трійці, Кирило-Мефодіївського товариства, громадівців і Братства тарасівців заклали підвалини для майбутньої української державності.

Упродовж ХХ століття попри історичні катаклізми та мільйонні жертви українці неодноразово виборювали самостійність.

У ході Української революції 1917–1921 років вперше у ХХ сторіччі створили незалежну національну державу.

Від моменту створення у березні 1917 року Центральна Рада намагалася забезпечити демократичні законодавчі підвалини державного будівництва: затвердила принципи судової системи, закон про вибори, сформувала уряд, розпочала формування війська тощо. Ці принципи були реалізовані в Українській Народній Республіці, проголошеній 20 листопада 1917 року.

22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради відбулося проголошення незалежності та суверенності Української Народної Республіки.

За часів Української Народної Республіки у 1918 році затверджено герб, основним елементом якого був тризуб – герб Володимира Великого (без хреста). Тоді ж пісню Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” на музику Михайла Вербицького затверджено гімном. Державним прапором став синьо-жовтий стяг.

Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського – друге державне утворення часів Української революції, форма якого – гетьманат – походить із козацької епохи.

Верховна влада належала гетьману, котрий усіляко намагався відродити давні козацькі традиції. Було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалася освіта, наука, державний апарат. Уперше тризуб став атрибутом військової форми.

Від грудня 1918 року на більшості територій відновлено Українську Народну Республіку на чолі з Директорією. Вона ухвалила низку законів, спрямованих на розбудову країни: про державну мову, Українську автокефальну православну церкву. Встановлено грошову одиницю – гривню.

Помітний слід в історії державотворення залишила Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка мала дієву систему органів влади, боєздатне військо – Українську галицьку армію (УГА).

22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Подія на законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну та стала підставою для відліку історії соборної України.

Попри те, що УНР і ЗУНР зазнали поразки від зовнішніх агресорів і територія України була окупована східними і західними сусідами, ідея здобуття державної незалежності стала визначальною для національного визвольного руху ХХ століття. При найменшій можливості українці заявляли про право на власну державу.

Від жовтня 1938 року розпочався процес українського державотворення на Закарпатті, що на той момент входило до складу Чехословаччини. Підсумком цих зусиль стало проголошення 15 березня 1939 року незалежності Карпатської України – республіки на чолі з президентом. Державні атрибути вона перейняла від УНР. Зокрема, державною мовою проголошено українську, затверджено національний синьо-жовтий прапор, гімн – пісню “Ще не вмерла Україна”, герб – сполучення крайового герба з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі).

Українці на Закарпатті стали першими у передвоєнній Європі, хто не змирився із анексією та зі зброєю в руках виступив на захист свободи.

В умовах Другої світової війни 30 червня 1941 року у Львові під час засідання Національних зборів було прийнято Акт відновлення української держави, створено уряд. Акт спирався на традиції УНР і ЗУНР. Слідом за Львовом проголошення Акта відбулося у багатьох містах західної та центральної України.

У липні 1944 року підпільна конференція під захистом відділів УПА створила Українську головну визвольну раду (УГВР). Таким чином збройна частина українського визвольного руху отримала політичне представництво – зародок державної влади незалежної країни. Діяльність УГВР засвідчила прагнення визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби.

За час існування комуністичної тоталітарної системи ні Голодомор 1932–1933 років, ні масові голоди, ні репресії, Великий терор, економічні та політичні експерименти не змогли викорінити державницькі устремління українців. Наприкінці 80-х років ХХ століття в умовах послаблення командно-адміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасної державності. Насправді ж, відбулося відновлення державного суверенітету, за який українці змагалися протягом багатьох століть. Навіть більше – проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи. 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі Український народ абсолютною більшістю голосів підтвердив прагнення жити в самостійній державі.

У країні почалися демократичні перетворення, відбувся поділ державної влади на три гілки. 1992 року законодавчо затверджено державні герб, гімн і прапор України.

28 червня 1996 року відбулася ще одна знаменна подія – прийняття Конституції. Основний закон остаточно проголосив Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнав людину найвищою соціальною цінністю і утвердив народовладдя.

У вересні того ж року офіційно введено в обіг національну валюту – гривню, яка неодноразово була грошовою одиницею на українських землях.

Очевидно, що проголошення незалежності України не було випадковим явищем, зумовленим тільки московським переворотом, організованим ГКЧП. Події 1991 року втілили столітні прагнення українців до суверенної держави.

У 2013–2014 роках під час Революції Гідності українці відстояли ще й європейський шлях розвитку і засвідчили готовність боротися за нього як за самостійне право вибору та свободи. Натомість Росія, втративши можливість контролювати та використовувати нашу державу, вдалася до злочинної військової агресії. Вона анексувала Автономну Республіку Крим і території східних областей України.

У 2014-му Україна зупинила вторгнення російської регулярної армії та зберегла державність. І нині ми не лише боремося з Росією, а і перемагаємо її – як силою зброї на фронті, так і на дипломатичному напрямі. Попри перевагу ворога, українці зупинили агресора і продовжують рух в напрямі європейської інтеграції.

Цитати

"Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни".

"Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер".

Ліна Костенко

"Наша перемога над противними нам силами буде не одним великим і рішучим ударом, не якимсь катаклізмом національним і суспільним, а сумою безчисленних дрібних, буденних побід, незначних, тихих, а зріло обдуманих і неумолимою працею здобутих. Менше крові, а більше поту! - се повинен бути оклик нашої майбутньої історії".

Іван Франко

"Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік".

Василь Стус

“Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми – народ України”.

“Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі”.

“Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу”.

В’ячеслав Чорновіл

“Той, хто каже, що незалежність впала нам з неба, не знає, що ми діставали по 10 років тюрми і заслання”.

“У генетичному коді українців закладено прагнення до незалежності. І хоч русичі втратили своє державне утворення Київську Русь, народ зберіг пам’ять про своє коріння і прагнення до відновлення державності. Тож не дивно, що Україна не переставала боротися за незалежність. Ніколи. І весь період комуністичної диктатури українці постійно боролися”.

“Тих, хто іде проти системи, завжди небагато, але вони перемагають”.

Левко Лук’яненко

“Розпад Радянського Союзу не був найбільшою геополітичною катастрофою століття. Сьогодні в Грузії я хочу сказати голосно і чітко: розпад СРСР був благословенням для грузинів, поляків, українців і всієї Центральної і Східної Європи. А також для росіян”.

Дональд Туск

“Найбільшою втратою для Росії стало відокремлення України (…) Втрата України була не тільки ключовою подією в аспекті геополітики, а й сама по собі стала геополітичним каталізатором (...) Політичне самовизначення України застало Москву зненацька і показало приклад за яким потім пішли інші радянські республіки…”

Збігнєв Бжезінський

“Я був глибоко переконаний, що ми переможемо. Ідея проголошення незалежності – вона втілилася 24 серпня, але висіла в повітрі вже кілька місяців. Суспільство поступово дозрівало до Незалежності. В той період по всій Україні йшли мітинґи. Процеси йшли природним чином”.

Ігор Юхновський

22 червня - День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні


/Files/images/завантаження_22.jpg

22 червня щорічно відзначається як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина та її союзники атакували радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова частина Другої світової війни. Її бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців. Через це Україна зазнала великих людських і матеріальних втрат. Зокрема, на її території загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, із них цивільного населення – близько 5 млн. жінок, старих, дітей. 2,2 мільйона українців було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини. 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

17 травня - День пам’яті жертв політичних репресій

/Files/images/0000001.jpg

/Files/images/0000002.jpg

/Files/images/0000003.jpg

/Files/images/0000004.jpg

/Files/images/0000005.jpg

/Files/images/0000006.jpg

/Files/images/0000007.jpg

/Files/images/0000008.jpg

/Files/images/0000009.jpg

/Files/images/0000010.jpg

/Files/images/0000011.jpg

/Files/images/0000012.jpg

/Files/images/0000013.jpg

/Files/images/0000014.jpg

/Files/images/0000015.jpg

/Files/images/0000016.jpg

/Files/images/0000017.jpg

/Files/images/0000018.jpg

1939 - 1945. Пам'ятаємо. Перемагаємо

/Files/images/0001__.jpg

/Files/images/0002.jpg

/Files/images/0003.jpg

/Files/images/0004.jpg

/Files/images/0005.jpg

/Files/images/0006.jpg

/Files/images/0007.jpg

/Files/images/0008.jpg

/Files/images/0009.jpg

/Files/images/0010.jpg

/Files/images/0011.jpg

/Files/images/0012.jpg

/Files/images/0013.jpg

/Files/images/0014.jpg

/Files/images/0015.jpg

/Files/images/0016.jpg

/Files/images/0017.jpg

/Files/images/0018.jpg

/Files/images/0019.jpg

День пам’яті жертв голодомору

/Files/images/h_ua_den_golodomoru.jpg

23 листопада 2018 року в Новостепанівському НВК з метою вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні відбулися заходи, присвячені Дню пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, 85-м роковинам Голодомору 1932-1933 років в Україні - геноциду Українського народу:

- тематична книжкова виставка« День пам’яті жертв Голодомору»;

/Files/images/20181126_103355.jpg

- тематична екскурсія « Минуле стукає у наші серця» у шкільному музею «Пам'ять»;

/Files/images/20181126_104038.jpg

- година спілкування «Прости нас, пам’яте, прости!»

/Files/images/20181126_130011.jpg

День Конституції

/Files/images/678.jpg

День Конститу́ції Украї́ни— державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України того ж дня 1996 року.

День Конституції України— єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:

Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України.

У червні 1996 року депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію України. Це сталося на п'ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали усю ніч з 27 на 28 червня— загалом безперервно 23 години. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Протягом червня у Новостепанівському НВК пройшли заходи інформаційно-освітнього та патріотично-виховного змісту, спрямовані на консолідацію суспільства, формування правової культури, виховання громадянської свідомості та поваги до Основного Закону своєї країни, поширення знань про історію конституціоналізму, засвідчення визначної ролі Конституції України в утвердженні правової держави.

Учні 1-8 класів, що перебували у пришкільному таборі відпочинку «Сонечко» взяли участь у бесіді «Основний Закон держави», вікторині «Твої права та обов’язки», конкурсі малюнків « Я маю право» та переглянули фільм і презентацію « Що таке конституція?»

/Files/images/IMG_20180618_112441.jpg

/Files/images/IMG_20180618_113946.jpg

/Files/images/IMG_20180618_114608.jpg

До заходів залучилися і вихованці дошкільної групи « Чебурашка». Для малюків провели заняття «Конституція України у моєму житті» , під час якого діти виконали Державний Гімн України, познайомилися з Конституцією України та пригадали Державні символи України, станцювали український таночок та виконали усі разом аплікацію з квітів Державних символів України.

/Files/images/20180614_104714.jpg

/Files/images/20180614_105237.jpg

/Files/images/20180614_105513.jpg

/Files/images/20180614_105844.jpg

/Files/images/20180614_110425.jpg

День пам’яті та примирення в Україні

/Files/images/303710_1.jpg

Такі людські амбіції, які зав’язуються на культі окремої людської особистості і зарозумілість, зведена на рівень державної політики: відверта брехня, підступність і бажання збагачення, а за рахунок ближнього свого сусіда, приводять зрештою до розв’язування будь-якої війни. Вони не зникнуть самі по собі.

На рівні простої людини, для того, щоб побудувати навіть саме звичайне житло чи народити і поставити на ноги дитину, ми змушені вкладати масу сил, коштів і часу. Навпаки, щоб в нетерпимості до ближнього зруйнувати все це, достатньо однієї миті і вкрай не хитрої, дешевої пекельної машини.

Терпіння і відсутність такого координально впливають на наше життя. Терпіння - це одна з чеснот, даних нам Богом, щоб навчитися прощати, знаходити порозуміння і примирення між собою. Не маючи терпіння між собою, не можемо мати миру один з одним, ми воюємо, знищуючи насамперед самих себе.

Чергове нетерпіння - зведене в площину практичної ненависті - Друга світова війна, одними з передумов до якої з’явилися політична ідея «арійського світу», роздування міфів про утиск німецькомовного населення в пресі, радісні вигуки «Гітлер - введи війська» і анексія Німеччиною Судетської області, що належала Чехословаччині, розпочалася 1-го вересня 1939-го року. Вона охопила всю земну кулю і тривала до 2-го вересня 1945-го року, забрала і скалічила десятки мільйонів життів, принесла наймасштабнішу розруху і горе.

Для Європи, як і для всього Нового Світу, це було жахливе потрясіння. Це було потрясінням для України і всіх інших радянських республік, що входили тоді до складу СРСР, найближчого партнера і «об’єднувача пролетарів усіх країн», помічника Німеччини з впровадження псевдо соціалістичної каральної системи до середини 1941-го року. Слово «каральної» ми вибрали керуючись фразою: «Держава - апарат насильства в руках панівного класу» (пер. з рос. В. І. Ленін. Повне зібрання творів (третє видання). - М .: Политиздат, т.20, стр.20)

Щоб зупинити криваве безумство і насильство, знадобилася безпрецедентна консолідація з боку всього світового співтовариства і політикуму. У боротьбі за звільнення від цієї згубної виразки об’єдналися здавалося б чужі до цього ідеології (наприклад, демократія, монархія і радянська диктатура пролетаріату) і Бог дав нам перемогу.

Але амбіції нікуди не поділися, просто перекачували і розчинилися навколо вогнища цієї тліючої хвороби. Так, 7-го травня 1945-го року німецький генерал Йодль від імені основного агресора, у ставці Дуайта Ейзенхауера в Реймсі, підписав умови беззастережної капітуляції Німеччини, у свою чергу «ображений» радянський уряд висловив категоричний протест з вимогами підписати акт про беззастережну капітуляцію Німеччини безпосередньо в Берліні за участю СРСР, що формально і було зроблено днем пізніше, 8-го травня 1945-го року, близько опівночі. Цей процес відбувся в передмісті Берліна Карлсгорсті, який був зайнятий радянськими військами. Делегація представників німецького командування на чолі з генералом Кейтелем з боку агресора підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини. Від Великобританії акт підписав маршал Артур Теддер, генерал Карл Спаатс від США, від усіх радянських республік був підпис маршала Георгія Жукова та генерал Жан де Латтр де Тассіньї від Франції.

Це була проста демонстрація примирення й пам’яті. Так, свято Перемоги в Європі святкується й донині щорічно 8-го травня.

24-го березня 2015-го року Президентом суверенної європейської України був підписан Указ № 169/2015, яким тепер і українська спільнота повернулася до цієї славної традиції.

З Днем пам’яті і примирення!

Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф


26 квітня 1986 року Чорнобильська АЕС — первісток атомної енергетики України — стала символом найбільшої в історії людства техногенної катастрофи.

/Files/images/355409_1.jpg

В результаті аварії на ЧАЕС був повністю зруйнований атомний реактор, в навколишнє середовище потрапили радіоактивні речовини, а утворилася хмара рознесла їх по території України, Росії, Білорусії і ряду країн Європи, сталося радіоактивне зараження території в радіусі 30 кілометрів. Зокрема, загальна площа радіаційного забруднення України склала 50 тисяч квадратних кілометрів в 12 областях, радіаційного забруднення зазнали 19 російських регіонів з територією майже 60 тисяч квадратних кілометрів і з населенням 2,6 мільйона чоловік, були забруднені 46,5 тисячі квадратних кілометрів території Білорусії, де проживало близько 20 відсотків населення країни. Чорнобильська аварія стала не тільки величезною трагедією і найбільшою екологічною катастрофою 20 століття, а й уроком всьому людству, показавши, що вийшла з-під контролю ядерна енергія не визнає кордонів. На жаль, її відгомони будуть лунати ще довго і позначаться не на одному поколінні людей.

Влітку 2001 року, віддаючи данину пам'яті загиблим, було ухвалено рішення звернутися до державам — членам Організації Об'єднаних Націй про оголошення 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф. І в грудні 2003 року Генеральна асамблея ООН підтримала це рішення, а також закликала всі держави-члени ООН відзначати цей Міжнародний день і проводити в його рамках відповідні заходи.

26 квітня 2018 року у Новостепанівському НВК з метою гідного вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пам’яті жертв цієї техногенної катастрофи відбулися наступні заходи, присвячені 32-м роковинам Чорнобильської трагедії:

- бесіди для учнів 1-4 класів "Про це не можна забувати";
- перегляд документального фільму про Чорнобильську трагедію учнями 5- 10 класів "Чорнобиль. Точка часу";
- відвідування педагогами та учнями тематичної виставки літератури "Пам’ять про зранений край";
- година спілкування для учнів 1-10 класів " Чорнобиль - наш біль".

/Files/images/IMG_20180426_093106.jpg

/Files/images/IMG_20180426_093016.jpg

/Files/images/IMG_20180426_094133.jpg

День народження Тараса Шевченка

/Files/images/h_ua_den_shevchenko.jpg

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, вільно працювавший як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ на суд Божий.

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ ...

Про його біографію написано немало і ми не будемо повторюватися про це. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка!

Міжнародний день рідної мови

/Files/images/День.jpg

Свято рідної мови – це повернення народові його духовності, історичної пам’яті. Це свято величі українського духу.

Василь Сухомлинський писав : „Слово найтонше доторкання до серця. Воно може стати й ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом... Мудре й добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і неактивне – приносить біду”. Слово – то найтонший різець, яким можна доторкнутися до найпотаємніших куточків людського серця.

Школі ж належить провідна роль в організації національного, мовного та мовленнєвого розвитку молодого покоління. Бо вивчення мови – це площина, з якої починається пізнання світу, себе, свого народу, на якій закладається основа духовності. „Без усякої іншої науки ще можна обійтися, - стверджує І. Срезневський,- без знання рідної мови обійтися не можна”.

Кожного року в Новостепанівському НВК проводяться заходи, присвячені рідній мові, мета яких – допомагати у формуванні творчої, пізнавально активної, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, виховувати у дітей бережливе ставлення до слів рідної мови, любові до неї, як до рідної неньки.

Готуючись до свята рідної мови шкільний бібліотекар Маменко О.М. разом з сільським бібліотекарем Мукоїдою І.С. оформили тематичну виставку до Дня рідної мови на тему «Слово - то промінь мудрості».

/Files/images/Виставка.JPG

Вчителі початкових класів, вчителі української мови та літератури Новостепанівського НВК поновили стенди в класних кімнатах та підготували матеріал, з яким порекомендували попрацювати учням та батькам в дистанційному режимі на відповідних сайтах та запропонували виконати домашнє завдання на вибір:

1) скласти сенкан з ілюстрацією до слова «мова»;

2) створити асоціативний образ «Я - Україна»;

3) намалювати малюнки на тему «Рідна мова - життя духовного основа»;

4) створити презентацію на тему «Україна мальовнича»;

5) написати художній твір (проза, поезія) на тему «Мова - головний інструмент взаємодії зі світом».

Це від нас залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від нас залежить, чи джерело рідної мови замулиться у наших душах, а чи пружно і вільно дихатиме! Океаном дихатиме! Тільки від порога рідної мови ми можемо виходити на широкі магістралі світу. Слово довірилося нам і повірило в нас. Не сполохаймо ж рідного слова, захистимо його, притулимо до серця, наповнимо ним своє життя!

День Героїв Небесної Сотні


/Files/images/Pamyatayu.jpg

Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій.

20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

20 лютого 2018 року учні та педколектив Новостепанівського НВК приєдналися до всіх українців, щоб згадати тих, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах. Тому що ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти за Україну. Пам’ятати і розповідати про них.

Учням та батькам було рекомендовано в дистанційному режимі ознайомитися з матеріалами про Героїв Небесної Сотні - Івана Пантелєєва, Сергія Бондарева, Володимира Наумова, життя яких було пов’язано з Донецькою областю. А також іншими інформаційно-просвітницькими заходами, підготовленими педколективом та розміщеними на сайті школи. Після перегляду запропонованих матеріалів за бажанням просимо всіх учнів, батьків та їх рідних висловити власні роздуми на тему: «Герої не вмирають».

Список джерел, наукової літератури, відеоматеріалів

1.Більченко Є.В. Семантичний топос Майдану: внутрішні ідентичності Українців між заходом і Росією // Міжнародний вісник. Культурологія. Філологія. Музикознавство. – Вип.ІІ (3). – 2014.

2.25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. [Г.В. Боряк (кер. авт. кол.), В.В. Головко (координатор проекту), В.М.Даниленко, С.В. Кульчицький, О.М. Майборода, В.А. Смолій (відп. ред.), Л.Д. Якубова, С.О. Янішевський] ; НАН України ; Ін-т історії України. – К.: Ніка-Центр, 2016. - 796 с.

3.Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності / упоряд. Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко. — К. : К.І.С., 2015. — 320 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://memory.gov.ua/sites/default/files/spogady-maidan-rozvorot.pdf

4.Палій О. Революція Гідності 2013–2014 рр. та агресія Росії проти України: навч.-метод. посіб. / Палій О., Головко В., Черевко О., Янішевський С.; за заг. ред. П. Полянського. — К.: Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка, 2015. — 36 с.

5.Революція Гідності 2013–2014 рр. та агресія Росії проти України: наук.-метод. матер. / Головко В., Палій О., Черевко О., Янішевський С.; за заг. ред. П. Полянського. — К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. — 36 с.

6.Небесна сотня. Герої не вмирають [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nebesnasotnya.com/perelik-geroyiv

7.Кульчицький С.В. Суспільно-політичне й соціально-економічне становище України в 2010 –першій половині 2015 рр. // Український історичний журнал. – 2015. – Вип. 3 (№522). – С.154-175 [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://history.org.ua/LiberUA/journal_2015_3/journal_2015_3.pdf

https://youtu.be/3X_pfX5Voos

https://youtu.be/juZQSb2Xbog

https://youtu.be/jdEYfvYO4L8

https://youtu.be/giDG6t2gGfI

У шкільній бібліотеці бібліотекарями Маменко О.М. та Мукоїдою І.С. було оформлено тематичну виставку публіцистично-художніх матеріалів «Україна - територія Гідності та Свободи».

/Files/images/446.JPG

Педколектив Новостепанівського НВК закликав усіх учнів та їх рідних 20 лютого о 15:00 годині вшанувати Героїв Майдану, героїв АТО, які померли за світле майбутнє України, мирних жителів, які полягли в неоголошеній війні на Сході України хвилиною мовчання і приєднатися до акції «Запали свічку пам’яті».

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ У БОЮ ПІД КРУТАМИ

/Files/images/Kruty_OA_B.jpg


100 років тому, 29 січня 1918 року, українці стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України.

«Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Тих, хто поповнили український національний пантеон на сьогодні, напевно, вистачить для виховання патріотизму на сотні років уперед. Але ми не знаємо/не пам'ятаємо їх, тому прагнемо нових, вважаючи, ніби їх бракує. Їх не бракує в нашій історії, крутянці в цьому пантеоні посідають особливе місце – вони одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу» Володимир В’ятрович

29 січня у Новостепанівському НВК відбулися заходи до відзначення 100-річчя бою під Крутами:

- Конкурс малюнків, рефератів « Їх було 300…»

- Конкурс на виготовлення марки, присвячений подвигу молодих українських патріотів в бою під Крутами «Пам'ять про юнаків-героїв не згине повік»

- Година спілкування «Любіть Україну, як вірні сини…»

- Тематична книжкова виставка «Під Крутами пішли в безсмертя».

/Files/images/IMG_20180130_122809.jpg

/Files/images/IMG_20180130_122935.jpg

/Files/images/IMG_20180130_122652.jpg

/Files/images/20180129_131250.jpg

/Files/images/Копия IMG_20180130_123412.jpg

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

/Files/images/17071_large.jpg

27 січня у всьому світу відзначається День пам’яті жервт Голокосту. Саме в цей день у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Тому учні Новостепанівського НВК приєдналися до світової спільноти та 26 січня провели наступні заходи:

- Годину спілкування "Без права на забуття" (у шкільному музеї «Пам'ять»).

- Конкурс рефератів та творчих робіт "Скорботний плач розноситься над нами".

- Усний журнал"Звернемося до джерел"(перегляд презентацій, бібліотечний урок біля книжкової виставки)

- Тематична книжкова виставка «День пам’яті жертв Голокосту»

/Files/images/20180129_094816.jpg

/Files/images/20180129_114216.jpg

/Files/images/20180129_114742.jpg

/Files/images/IMG_20180129_125630.jpg

/Files/images/IMG_20180129_125656.jpg

/Files/images/IMG_20180129_125858.jpg

З Різдвом Христовим!

/Files/images/339530_5.jpg

З НОВИМ РОКОМ!

Любі друзі!

Педколектив та учні Новостепанівського НВК вітають Вас з Новим, 2018 роком!
Нехай в Новому році здійсняться Ваші мрії,а печаль невдачі залишаться в минулому. Міцного здоров’я Вам,більше посмішок і гарного настрою!

Бажаємо з новими силами та щасливими відчуттями досягати нових успіхів та здійснювати свої мрії у новому році. Нехай щастить кожного дня, і нехай вдача у вас буде поруч з вами увесь рік

Нехай веселі дзвіночки наповнять ваше серце радістю, нехай яскраві вогники подарують вам добру надію!

Бажаємо також з новими силами та щасливими відчуттями досягати нових успіхів та здійснювати свої мрії у новому році. Нехай щастить кожного дня, нехай вдача буде поруч увесь рік!

/Files/images/z-novim-rokom_2018.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 1614

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.